Не вигадані історії нашого краю

Як не кажіть, а однією з ключових рис  українського народу є винахідливість. А якщо ще й випадає неочікувана нагода зле пожартувати над своїм ближнім, то тут нам взагалі немає рівних. Випала нещодавно така нагода і жителям сусіднього району, які наслухавшись історій про чуму на Полтавщині вирішили розіграти односельчанку. Ініціатором затії став тамтешній  заповзятливий господар, у якого в обійсті через «надмірну любов» до тварин  здохло корейське порося. Його дружина, щоб не дуже клопотатися з захороненням тварини, вирішила відвезти підсвинка у лісосмугу за селом і там викинути. Це завдання вона доручила своєму благовірному, який запхнувши того до багажника поїхав на роботу. Заклопотавшись чоловік забув виконати доручення. Ввечері, після важкого трудового дня, він вирішив розслабитися і діждавшись коли жінка піде до сусідки в гості покликав до себе друзів «по чарці». Так за столом з оковитою ніхто і не згадав би про мертву тварину, якби одному з компанії не захотілося заглянути в машину, де він і виявив «знахідку». У  добре захмелілих на той час «компаньйонів» швидко виник план, як можна познущатися над сусідкою за допомогою поросяти. На той час воно вже встигло добре заціпеніти, тож взявши його за передні і задні ноги вони тайкома пробралися до неї у господу. Собаки в жінки не було, тож план вдалося реалізувати без зайвих складнощів і не помічено втекти з двору.

Вранці сусідка вийшла на кухню, глянула у вікно, і очам не повірила – в кучугурі снігу стояло чорне порося. Жінка не відразу зрозуміла що воно не рухається, тож як і кожна порядна тамтешня господиня стала оцінювати його фізичні параметри. Відносне непогано вгодоване, тож можна прикрити в  себе, трохи ще погодувати, та й зарізати до Великодня. Або продати на м’ясокомбінат місяців через три. Головне щоб не втекло та зайшло в її саж. Швидко вдягнувшись, жінка вийшла його ловити, та підійшовши ближче зрозуміла, що порося мертве. Але як воно могло саме тут опинитися? Прийти з лісу та й померти в неї під будинком? Це варіант  швидко був виключений з усіх можливих. Ліс дуже далеко, до нього майже як до Полтави, не один десяток кілометрів, ніяке б порося сюди не дійшло щоб так негідно «померти». Варіант з його «самогубством» був швидко відкинутий. Більш реальним  їй здався той варіант, що порося прийшло з ферми, яка розташована не так і далеко. А чому вибрало саме її двір щоб «покінчити з собою» було незрозуміло ( явних ран на трупові жінка не виявила, тож прийшла до думки що воно померло своєю смертю). У це питання з багатьма невідомими потрібно було «внести ясність». Першим до кого вона звернулася з претензіями був директор місцевого свинокомплексу. Він прибув на місце події, оглянув знахідку, але запевняв що з його господарства тварина прийти не могла, адже воно спеціалізується на інших породах свиней. Навіть готовий був провести для неї екскурсію, щоб довести, що у нього там немає ніяких чорних поросят. Всі свині високопородні і мають світлий шкірний покрив. Долучилися до дискусії і правоохоронці  та працівники ветеринарної служби. Вони довго оглядали порося, ветеринари брали проби на експертизу і врешті - решт зробили висновок, що порося на африканську чуму не хворіло.  Всі учасники «процесу» після цього полегшено видихнули, а на вірний шлях до розгадки «свинячого феномену» вийшли саме працівники поліції та місцеві жителі. Вони згадали, що поряд з постраждалою живе людина, яка вже багато років займається розведенням корейських поросят. Оглянули його господарство, але підозр не висували, так як були відсутні вагомі докази які б свідчили про те, що саме він розіграв сусідку. Та як би там не було, а жартувати подібним чином найближчим часом він навряд чи захоче. А потерпіла сусідка вирішила, що нині про свою безпеку потрібно краще дбати, тож крім навісних замків на воротах двору  завела  «живого сторожа» – собаку.

Ю. Хоменко