«Розвели» лохів у «забурбелівці»

«Зрубали капусти, зібрали дань, розвели як останніх лохів у лохоленді» - приблизно так вихваляються один перед одним  «зальотні аферисти»,  після того як наб’ють кармани грошима довірливих селян. Раніше віддалені від міст населені пункти частіше піддавалися нападам турків, татар та інших  бусурманів, але в двадцятому столітті, все кардинально змінилося. Тепер, українські хутори та села  переважно грабують свої ж співвітчизники. І роблять це з неабияким цинізмом, умудряючись отримати згоду на це самих ошуканих людей. Не встиг наш високошановний Прем’єр-міністр Володимир Гройсман на словах  пообіцяти селянам сприяти створенню  доступу  до швидкісного Інтернету, як завжди готові до легкої наживи «молодчики» активізувалися і почали діяти. Нашвидкуруч «склепали» фіктивну фірму-одноденку з офіційним сайтом, де настільки розхвалили свого нового Інтернет-провайдера, що не скористатися такою пропозицією міг лише лінивий. Або людина, яка взагалі не має в оселі комп’ютера і не вміє ним користуватися. А таких людей, погодьтеся, зараз не так і багато залишилося. Навіть у  найвіддаленіших селах. Спритні молодчики на своїй сторінці створили таку неймовірну карту Інтернет - покриття регіону, що вловити «ютуб» можна навіть сидячи у хаті  мазанці десь на окраїні. Або залізши у погріб з ноутбуком. І це в той час, коли навіть мобільний Інтернет у цих селах майже не працює, не говорячи про його більш потужного комп’ютерного колегу. Є у шарлатанів і «унікальна реклама» свого «унікального продукту». Вона орієнтована виключно на селян. Замість оголошень на зупинках транспорту і в людних місцях, спритники поприбивали  металеві таблички з «замиленою інформацією» чи не на кожному стовпові. Зробили це на висоті значно більшій висоті людського зросту, так би мовити, перестрахувалися. Щоб і «металісти» не вкрали, і діти випадково не пошкодили, і в очі впала навіть з висоти пташиного польоту. Адже, чим більше «лохів» клюне, тим «крутіший» буде улов.

Прикро, що не всі жителі глибинки розуміють, на яких технологіях працює нині Інтернет. Тому, часто навіть не цікавляться у справжніх спеціалістів, чи можливо за досить невелику суму підвести до їхньої оселі «шикарний Інтернет». Люди  вірять красивим словам і радісно діляться з аферистами своїми кровними заощадженнями, мріючи вже завтра «літати у віртуальному світі». На жаль, дива не відбувається ні для кого, тому, гарно нагрівши руки на «найдовірливіших», аферисти зникають у невідомому напрямку. Спритних ділків впіймати не вдається практично ніколи, як і повернути втрачені гроші. У цій ситуації найбільше шкода навіть не зниклих коштів чи ошуканих земляків, а саме «моральних перевертнів», які заради збагачення не гребують нічим. Вони чомусь вирішили, що є розумнішими за тих кого сьогодні ошукали, хоча самі мають селянське коріння. Їхні батьки, діди і прадіди працювали на землі, щоб нащадки мали змогу отримати освіту і здобути собі краще життя. Проте ті, вибравшись у місто, швидко забули якого вони роду-племені, відцуралися  минулого, і навіть взялися провчити «сільських роззяв». Жорстоким, цинічним, аморальним методом грабежу.

Створена ними схема з неіснуючим Інтернетом є логічним продовженням  попередніх дуже схожих схем -  з пластиковими вікнами та свердловинами під воду. Минулого року і кілька років тому на них аферисти заробили чимало грошей у не одному з Полтавських сіл. Імпровізовані консультанти однієї полтавської фірми-посередника з виготовлення метало пластикових конструкцій їздили по селах і під егідою державної програми з утеплення будинків обманом спонукали людей підписувати з ними договори на поставку пластикових вікон. Хто з селян не мав змоги відразу розрахуватися за свій виріб, брав у банку кредит на користь аферистів. А потім місяцями чекав на встановлення нових вікон чи дверей. Самі ж махінатори за цей час встигали змінити кілька офісних приміщень підставної фірми, набрати нових клієнтів, перереєструватися на нове підприємство і зайнятися новою оборудкою. А відтак, і не несли ніякої відповідальності за ошуканих людей.

Таких прикладів можна навести безліч. Українське законодавство донині настільки недосконале, що впіймати на гарячому таких спритників дуже важко. І справа навіть не в бездіяльності поліції, а в тому, що поки в державі все можна купити і за все відкупитися, кожен сам має відповідати за своє життя, здоров’я та фінанси.

Юлія Хоменко