Журналістам Полтави піднесли «смаленого вовка»
Ще буквально кілька десятків років тому радіо було головним засобом масової інформації. На ньому виросло ціле покоління. Так звані радіослухачі. Не встигло це покоління зістарітися, як радіо витіснили більш сучасні ЗМІ з яскравою картинкою, шикарними специфектами. Проте, так приємно буває, коли про цей «світоч науки і знань» люди відгукуються дуже шанобливо. Одного такого поціновучала радіожурналістики зустріла буквально недавно на одній з вулиць Полтави.
«Коли проживаєш у селі, то влітку біля телевізора не всидиш, бо роботи багато і в полі, і по господарству. Тому користуюся радіоприймачем. Включаю на повну і вже не почуваюся відірваним від соціуму , - зізнався чоловік. - Радісно на душі, коли в нас в Україні робиться щось хороше. Що ми все ж таки не стоїмо на місці, розвиваємося, і маємо хоч маленькі, але позитивні напрацювання. Реклама дістає, але нічого. Перечекав працюючи, далі роблю свою справу. Колись вона все одно закінчується. А коли йду по вулиці і чую звуки радіоприймача, то неабияк радію. Це значить, що село не вимерло». «А як же телебачення? Цілих 32 канали безкоштовно» – запитую натомість. «Буває що за цілий день по всіх каналах немає жодної цікавої телепередачі, - додає співрозмовник, - А, буває, не можна відірватися від голубого екрану. Та вдома стільки роботи. Не сидітимеш цілий день біля телевізора. Єдиний недолік - знову дістає реклама. Часто її більше ніж самої телепередачі. Так і змарновуються дорогоцінні хвилини життя. В жертву рекламі. До речі, в нашому селі у всіх трактористів і комбайнерів є радіоприймач, який у гарячу пору вони не вимикають цілодобово». Співрозмовник виявився «молодим пенсіонером».
Більш поважні старенькі твердять, що вони головним чином слухають радіо, бо то очі болять, то з ліжка телевізора не видно, або звук слабий чи він дуже погано показує. Не підлягає запереченню той факт, що основну частину інформації людина сприймає зором. Втім, не варто применшувати і роль радіо. Бо ж часто руки й очі зайняті роботою. Радіо потрібне як повітря, а з ним і радіоведучі та журналісти. Та схоже, саме з цією категорією творчих працівників особливо вирішили не царимонитися. На підтвердження цього одинадцятого січня 112 працівникам ТРК «Лтава» вручили повідомлення про звільнення. «Гарно прорідивши» ряди саме незаангажованих журналістів, нове керівництво ТРК вирішило залишити на роботі 73 працівників. Не дивилися ні за звання, ні на творчі заслуги людей, які більше двадцяти років присвятили радіоефіру. Проте, й тим «щасливчикам», хто залишився при роботі, добре «промили мізки». Щоб бодай не написали чи не сказали чого зайвого. Адже в нас в державі нині «суцільна свобода слова і тотальна демократія».
Менше люди чутимуть – міцніше спатимуть
На початку грудня минулого року Верховна Рада України ухвалила закон "Про державний бюджет України на 2018 рік" (законопроект №7000). У законі на фінансову підтримку Національної суспільної телерадіокомпанії було закладено 776 млн. гривень, що вдвічі менше, адже у 2018 році фінансова підтримка НСТУ мала б становити 1,534 млрд. грн. хоч Закон зобов'язував Кабінет Міністрів закласти на суспільне мовлення не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік.
Скорочення фінансування стало першим дзвіночком на шляху оптимізації/скорочення/звільнення працівників. Варто нагадати, що фінансування діяльності президента збільшилося на 600 мільйонів, СБУ – понад 1 мільярд, 13 додаткових мільярдів отримало МВС, на 1 мільярд гривень зріс бюджет Генпрокуратури. І лише фінансування двох установ на 2018 було зменшено – НАБУ і Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Нині дуже багато інформації, але людство неспроможне сприймати й обробляти її з тією ж швидкістю та в тих же обсягах, у яких вона до нас надходить. Це одна з найважливіших проблем, що постає перед громадянами у процесі прийняття ними рішень, що стосуються їхнього життя та життя країни. Тільки журналістика допомагає боротися з інформаційним безладом. Варто зауважити, що у наш час прес-служби є у штатах всіх державних структур, фінансово-промислових груп, банків, комерційних і некомерційних організацій, політичних партій, громадських рухів тощо. Особливості організації роботи прес-служби залежать від того, де вона буде функціонувати. Як показує практика, штат співробітників прес-служб в середньому може коливатися від двох-трьох співробітників до тридцяти і більше. При будь-якій формі організації підрозділ прес-служби покликане вирішувати два генеральні завдання.
1. Забезпечує повноту і оперативність інформації про діяльність представляється їм організації.
2. Створює оптимальні умови для роботи акредитованих журналістів.
Функції прес-служби:
• підготовка заяв і повідомлень для ЗМІ, брифінгів та прес-конференцій;
• оперативне розповсюдження в ЗМІ офіційних повідомлень;
• ведення офіційного сайту своєї компанії, підтримка інтерактивних сервісів, інформаційна листування з відвідувачами сайту;
• відстеження і контролювання будь-яких видів інформації і згадок про компанію та її керівництво в інтернет-джерелах всіх типів (офіційні ЗМІ і неформальні комунікаційні ресурси та ін.);
• підтримка робочих контактів з головними редакторами ЗМІ, керівниками телерадіокомпаній, відомими журналістами, впливовими експертами та лідерами думок:
• проведення прес-конференцій, брифінгів, інформаційних зустрічей журналістів;
• участь у підготовці та проведенні офіційних візитів і робочих поїздок керівництва своєї фірми по країні і за кордон з метою їх висвітлення в ЗМІ;
• підготовка та передача ЗМІ теле -, фото - і аудіоматеріалів, пов'язаних з діяльністю компанії;
Схоже, наші можновладці вирішили, що їм достатньо й третини українських журналістів, щоб донести до свідомості громадян те, чого вони хочуть. Проте, вони позбавили їх конституційного права на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань.
Зверніть увагу: на телебаченні та в Інтернет-виданнях переважає здешевлена інформація, яка користується попитом завдяки своїй сенсаційності. Переважно коротенькі інформаційні замітки. Готові структуровані дані, придатні для механічного зчитування без аналітики і запам’ятовування. Останньої, до речі, у цих виданнях «кіт наплакав». Але саме журналістів, які вміють оперувати даними, створювали потужні тексти великого масиву, боїться сучасна влада. Тому їх звільнення - це не осучаснення чи оптимізація ЗМІ. Швидше за все, лише чергова підготовка до нових виборів у всіх гілках влади. І вже зараз зрозуміло, наскільки ці вибори будуть прозорими.
Наведу приклад: скажімо, місцева газета написала про корупцію. Є можливість прочитати цю статтю на екрані стільникового телефону – це круто і дуже по-сучасному. Слава технологіям! Але що я насправді хотіла б дізнатися з опублікованого матеріалу. В першу чергу, дослідити так звані «сирі» факти, що стоять за цією історією. По-порядку, один за одним, за шарами властивих їм ознак. І мати дані, якими можна оперувати і порівнювати подробиці описаного випадку. Але даних, які дав для роздумів журналіст-газетяр недостатньо. На перший погляд і висвітлив подію, проте зробив свою роботу не до кінця. Чи викличе цей матеріал суспільний резонанс? Навряд. Чи потрібна взагалі така журналістика у сучасних ЗМІ? Лише псування паперу.
Щоб зробити вибір, думати «не обов’язково»
Тільки журналісти, яких викидають нині за «борт», можуть і вміють створювати аналітичні матеріали. Допомагають розібратися в усіх важливих подіях. Коли інформації було мало, більшість зусиль журналістів була спрямована на її пошук та збирання. Зараз інформації вдосталь, тому її обробка стає більш важливою. Журналістика, що базується на обробці даних, - це майбутнє. Репортери допомагають людям помічати всі зміни та надавати інформацію про те, що відбувається в країні. До речі, англосаксонська традиція взагалі не передбачає спеціального законодавства про пресу. Отже, журналісти вирішили заповнити цей вакуум, створивши систему етичних та моральних кодексів. Найдетальніше виписані етичні кодекси Квебеку та США. Вони починаються з визначення місії журналіста. Вона полягає у пошуку правди, важливої для суспільства: допомагати громадянам робити свідомий вибір у вирі заангажованої інформації, яка продукується сучасним світом. Уряди, міністерства, підприємства, політичні партії — всі вони поширюють власну інформацію. Щоразу ця інформація є заангажованою: її напрацьовано для того, щоб підштовхнути нас до певного вибору. На відміну від інших професій, що мають справу з інформацією, журналіст не мусить нічого нікому нав'язувати або продавати. І це запорука читацької довіри.
Етичні кодекси також наголошують, що замовчування є однією з форм перекручування інформації. Від журналіста вимагається не тільки повідомляти правдиву інформацію, а й не вилучати з неї важливі елементи, що може змінити її зміст. Ось цього то влада і боїться! Тільки журналісти можуть відповісти на зміни в нашому інформаційному довкіллі – включно з більш інтерактивним, багатовимірним процесом розповіді, дати читачам змогу досліджувати джерела, що стоять за новинами, та заохочувати їх до участі в процесах створення та оцінки статей. Деякі сюжети можна зрозуміти та пояснити лише шляхом аналізу, і часом - візуалізації даних.
на Українському радіо і телебаченні
Читай в статтях