Смертність і трудова міграція на Полтавщині зростають. Хто їх зупинить?(1)

З приходом весни повертаються  з далеких країв курличучи журавлі, на яблуні, за  вікном,  радіють синички, горобці підняли веселий крик у кущах, а на вулиці тишина. Це село. Ні людей ні машин. «З того часу як закрили місцеву школу, а діток стали відвозити в іншу, село неначе вимерло. Не чути дитячого лементу, який можна хіба що порівняти співом отих пташок - говорить 89 ти річна бабуся Марія. – Радісно було на душі, коли бачила як ходили по вулиці мамки з малюками в колясці, зграйками бігали дітлахи. На всі свята, які проводилися в школі, приходили не тільки батьки, але й нас, стареньких запрошували. Вітали, дякували нам, старшому поколінню, за все що було зроблено нашими руками. Ми ж старалися для них. А що залишилося?  Без війни знищили все, що можна було знищити. 

З приходом весни повертаються  з далеких країв курличучи журавлі, на яблуні, за  вікном,  радіють синички, горобці підняли веселий крик у кущах, а на вулиці тишина. Це село. Ні людей ні машин. «З того часу як закрили місцеву школу, а діток стали відвозити в іншу, село неначе вимерло. Не чути дитячого лементу, який можна хіба що порівняти співом отих пташок - говорить 89 ти річна бабуся Марія. – Радісно було на душі, коли бачила як ходили по вулиці мамки з малюками в колясці, зграйками бігали дітлахи. На всі свята, які проводилися в школі, приходили не тільки батьки, але й нас, стареньких запрошували. Вітали, дякували нам, старшому поколінню, за все що було зроблено нашими руками. Ми ж старалися для них. А що залишилося?  Без війни знищили все, що можна було знищити.

Які великі у нас були ферми, стільки людей там працювало  - не то що худобу,  навіть сараї по цеглині  розібрали і вивезли. Про тракторну бригаду нагадують тільки кущі та кучугури будівельного  сміття. Яку  тільки в селі двохповерхову відбудували, найкрасивіша районі була - стоїть пусткою, кажуть розбирати будуть. Молоді люди розбіглися по заробітках, старше покоління не живе а виживає. Багато хороших, працьовитих людей спилося, від безвиході помирають не своєю смертю.  Як важко відчувають що ти нікому не потрібний.»

Це біль і багаторічне переживання тих, хто вболіває за країну яку будував, за український народ. Нічого правду приховувати, зараз ми стоїмо на порозі величезної демографічної та цивілізаційної катастрофи.

Так, якщо з 1897 по 1913 рік (16 років) населення України збільшилася на 24%, то з 1959 по 1976 рік (17 років) - всього на 17%, а з 1976 по 1992 рік (16 років) - на 6%.

Максимум чисельності населення України був відзначений в 1993 році, коли вона досягла 52,2 млн. Починаючи з цього року, реєструється постійне зниження чисельності населення (як міського, так і сільського) - в період з 1993 по 2013 роки (20 років), воно склало -12,9%.

У 2008 році в 20 тис. населених пунктів України не зафіксовано жодного народження!

Коли  не буде народжуваності - нікому буде доглядати людей похилого віку. Підвищення пенсійного віку в даному випадку - закономірний процес. Нічого хорошого в ньому немає, тому що народ вимирає, старіє. На одряхлілому тілі нашого народу будуватимуть свою культуру молоді та сильні люди, що оточують нашу країну.

Як не буде повноцінних  сімей і динамічного чисельного зростання населення - неминуче буде підвищуватися пенсійний вік, а потім пенсії можуть зовсім зникнути. Прийдуть інші народи, яким не захочеться доглядати  наших, зовсім чужих для них стариків.

 Така демографічна ситуація  в полтавській ( сільськогосподарській!) області.

                         Природний рух населення у 2017 році

Гірша ситуація в Запоріжській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Вінницькій та Одеській областях.

За даними управління статистики (2003-2015роки) у Полтавській області:

 - Загальний коефіцієнт народжуваності (на 1000 осіб наявного

  населення) – 9,9.

- Загальний коефіцієнт смертності (на 1000 осіб наявного населення) – 16,4.

- Загальний коефіцієнт природного приросту (скорочення)(на 1000 осіб наявного населення) – 6,5.

- коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року (на 1000 живо народжених) – 5,9.

Не зайве  зауважити, що в  1964 році в нашій країні було зафіксовано найменше значення смертності за всю її історію. Досягнутий рекордно низький рівень склав всього лише 7,2 особи на тисячу,  як в сучасних США з їх рівнем медицини. На жаль, втримати цей рівень не вдалося. У наш час смертність в два з половиною рази вище, ніж в 1964 році, і тепер наш народ вимирає з швидкістю 0,2-0,3% в рік. Зараз  в нашій країні смертність - 16 осіб на 1000, заклики знизити  її, звичайно добре, але нічого не змінять в демографічній картині. Хіба це можна вважати нормальним?

З зменшенням смертності буде зростати народжуваність і як результат -зберігатиметься працездатне населення.

Тільки викликами, (та ні, це шепіт українських політиків), народжуваність не підвищиться. Необхідно створювати умови, в яких багатодітні родини не почуватимуть себе  викинутими за борт життя, в яких батьки не боятимуться народжувати дітей, в яких сім'я не стоятиме перед вибором - здорова їжа, літній відпочинок або ще одна дитина. Тут необхідна величезна суспільна дискусія розпочата державними органами влади із залученням  вчених різних спеціальностей, соціологів, демографів, медиків, математиків, а також батьків. Розмова про збереження народу повинна бути на першому місці, в центрі новин, громадського і державного життя країни. Коли в містах, дитина ще не народилася, а її вже приймають у чергу в дитячі ясла, а коли тільки народилася – в школу,   то сільських діток без запису можна перерахувати на пальцях. Що далі?

Данные World Urbanization Prospects The 2014 Revision

У 1800 році в містах проживало лише 2% людей. Щодня в міста переїжджають майже 180 000 чоловік. Якщо зараз відсоток українців, які проживають в місті, становить 69%, то до 2050 року цей показник складе 79%. І це в два рази більше, ніж в 1950 році.

В демографії є поняття - «точка неповернення», коли скорочення чисельності населення стає незворотнім. Ми впритул наблизилися до цієї точки. 

Виступають веселі козачата… чи  коли нас побільшає

В  області проживають люди різних національностей. В Чутовому багато  армянів, це  повноцінні, багатодітні сімї. Мою увагу привернув випадок, коли  на  концерті оголосили український  танець, який майстерно виконали армянські дітки – козачата. Де українські козачата? Ще не народилися…

За попередніми прогнозами українських науківців до 2030 року позитивне зростання населення відбудеться лише за рахунок міграції. На сьогодні картина зовсім інша. Наведу приклад по деяких  районах області.

Рух кадрів по районах Полтавської області у ІV кварталі 2017 року

Ми ризикуємо, адже внаслідок скорочення українського народу і від напливу людей, що належать іншим народам, іншим культурам, які є носіями іншого духу, які розмовляють іншою мовою, України як країни з особливою культурою, носії особливої цивілізації, - не стане.

http://argumentua.com/stati/kak-ukraintsy-otlichayutsya-ot-zhitelei-drugikh

СТАТИСТИКА. По данным директора Института трансформации общества Олега Соскина , за последние 10 лет из Украины выехало 10 миллионов украинцев. Из этого числа около 4 миллионов переехало на постоянное место жительства. Еще 6 миллионов украинских эмигрантов находятся в «неопределенном» состоянии. К ним относятся студенты, заробитчане и все, кто еще не уверен, что навсегда покинет Украину.

 Уряду Володимира Гройсмана, так як і попереднім, не вдалося скоротити як смертність так і безробіття, а також  зупинити масовий відтік з України кваліфікованих працівників.  В результаті чого Україна сильно програє в конкуренції за трудові ресурси з країнами Євросоюзу. Тільки за офіційними даними Держстату України, з нашої країни в період з 2015 по 2017 рік виїхали на роботу за кордон 1 млн 300 тис. Чоловік, тобто 4,5% населення (в основному емігрували в Польщу, Чехію, Італію, Румунію та Росію ). А поки, за оцінками експертів, до кінця 2018 року країну можуть залишити в пошуках роботи від 500 тис. до 1 млн. українських заробітчан.

Та поки в Україні не буде розроблена, а отже і не почне впроваджуваться комплексна программа  бізнесу і влади, щодо реформування  економічної моделі і розвитку трудових ресурсів,  країна продовжуватиме вимирати. У нас, на жаль, через ЗМІ ми чуємо тільки рекламу  ПІАРСЛУЖБ -  Українських політиків, які «постійно» вирішують глобальні проблеми світового значення (чомусь  забуваючи про конкретного  рядового українця). Чому не висвітлюються хоч якісь  результати по виконанню указу президента Петра Порошенка «Про стратегію сталого розвитку «Україна - 2020»?. Більше всього це буде «заготовка» до реклами на вибори.

Соціологи та демографи говорять, що через 50 років українців не буде. Ні, нас не буде значно раніше, вже через якихось 25 років. Зникаючі села з мапи України цьому свідчення.

Що буде після нас

Дуже багато хто хотів би працювати на землі, але при умові  що буде прийнятий пакет законів, нормативних актів, який би твердо гарантував сільському жителю захист, безпеку, свободу реалізовувати плоди своєї праці і отримувати гідну винагороду за свою важку і необхідну працю. Якщо це станеться і народ з міст та  обласних центрів вважатиме за можливе для себе жити в селі, це призведе до природного росту народжуваності, тому що ростити дітей в селі набагато легше, ніж в місті. Але ж в селах майже 30 років ніщо не будується, а в великих містах  мегаполіси сотнями вводяться в експлуатацію  (але вже за гроші).

Будівництво житла